Нерідко люди не заходять до храму навіть тоді, коли відчувають потребу в цьому. Їх відштовхують упередження, забобони, острах бути засудженими за недоречний одяг чи неправильну поведінку.
«Я сьогодні у штанах і не маю хустки», – думають жінки, проминаючи собор. «А раптом я щось не те зроблю або хреститимусь невчасно», – стенають плечима чоловіки.
Ми на сторінках Православної Церкви України вже неодноразово наголошували, що одяг у церкві є другорядним, а заборона жінкам носити штани чи входити до храму з непокритою головою не є пріоритетом для душі.
Господь радо приймає усіх, адже головне те, у що вбрані наші душі.
«Hехай буде прикрасою вашою не зовнiшнє – заплiтання волосся, золоте вбрання або наряднiсть в одязi, а потаємна людина серця в нетлiннiй красi лагiдного i мовчазного духу, що дорогоцiнне перед Богом» (1 Пет. 3: 3-4).
Ніколи не варто боятися зайти до храму, особливо коли ви відчуваєте потребу в цьому. Що ж до правил поводження тут – найперше слід шанувати святиню і людей, які там перебувають. Адже храм – це особливе місце спілкування з Богом, тож і ставитися до цього місця треба відповідно, аби ніщо не відволікало від цієї розмови ні вас, ні людей, що перебувають поруч із вами.
Увійшовши до храму, потрібно тричі перехреститися і зайняти вільне місце. Ви можете ходити по храму, ставити свічки і прикладатися до ікон, але намагайтеся робити це у такий спосіб, щоби не завадити тим, хто молиться. Тим паче не варто у храмі бігати, галасувати чи штовхатися, голосно розмовляти.
Протягом богослужіння у храмі не заборонено сидіти. Однак слід зауважити: під час особливо важливих моментів служби (наприклад, читання Євангелія, малого входу з Євангелієм та великого входу з приготованими для Євхаристії дарами, під час Євхаристійного канону як центральної частини Божественної літургії та деяких інших) слід стояти. Стояння – ознака великої пошани.
Якщо ми стоїмо навіть під час виконання національного гімну, а також коли співаємо многоліття, тим більше під час особливо урочистих моментів літургії вшановуймо нашого Господа і Творця стоячи.
Пам’ятаймо, що молитва – це наше спілкування з Богом, і воно насамперед має бути щирим. Найважливіше в молитві – це наше відкрите серце, сповнене віри і любові до нашого Творця.
Тож заходьте до храмів Православної Церкви України в будь-який час і спілкуйтеся з Богом відповідно до поклику серця.
Долучайтеся до родини Помісної Церкви та глибше пізнавайте православну традицію, красу і духовну глибину богослужінь, зміст та значення дій і обрядів.
Які не обмежують людину в спілкуванні з Богом, але як дороговкази та правила руху – допомагають вірним йти шляхом спасіння.
